Сім'я — це не "нормальність", а взаємоповага та діалог

Ян і Інна: небінарна людина і транс-жінка, офіційно одружені.

Розкажіть історію своєї родини.

Інна: Ми познайомилися у 2010 році в інтернеті, на форумі. Якраз на ґрунті суперечки на гендерну тему. Адміністратор того форуму хотів ввести обов'язкове зазначення статі (тільки чоловічої чи жіночої) під час реєстрації й ми обидва гаряче проти такого нововведення протестували. Так і познайомилися. Оскільки конфлікт на форумі наростав, ми звідти пішли та далі спілкувалися онлайн уже вдвох, між собою. Наш роман почався ще задовго до зустрічі.

Ян:
Можна сказати, роман у листах.

Інна: А потім вирішили все ж зустрітися. Ян тоді жив у Сочі, а я з Києва. Поїхала до нього. Так і їздили туди-сюди, поки не почався Майдан і війна.
Почався період невідомості, ми переживали, що їздити одне до одного стане важче, або взагалі неможливо. До того ж, у Росії почалася тенденція до "закручування гайок", а в нас навпаки: намітилися надії на європейський курс. Тому було вирішено, що Ян переїде до мене.

Ян:
Мій батько досі не в курсі, що в нас за стосунки, що я живу з трансгендерною жінкою. Родичі теж досить смутно уявляють наші стосунки. Я їм кажу: «У мене чоловік в Україні», та і все. Якщо надсилаю фотографії, намагаюся підбирати такі, де Інна виглядає більш-менш андрогінною. Хоча, гадаю, на них вони все одно справляють дивне враження. Але родичі про це нічого не говорять.

Як ви думаєте, така сім'я, як ваша — часте явище в Україні та світі?

Інна: Залежить від того, як саме визначати "таку сім'ю". якщо брати загалом ЛГБТ-сім'ї, то їх досить багато. Якщо транс-сім'ї (де принаймні одна транс-людина) — це вже менше. Якщо транс-квір, або ж виходити з того що обидві людини "не цис" — це ще звужує вибірку. В Україні, мабуть, такі сім'ї на пальцях можна порахувати.
У західних прогресивних країнах, звісно, подібних сімей більше, бо там загальне ставлення суспільства до ЛГБТ+ краще і, відповідно, люди відкритіші, легше будувати й підтримувати стосунки, сімейні й поготів.

Є люди, які не визнають вашу сім'ю "сім'єю". Що б ви сказали таким людям?

Інна: У нашому оточенні нечасто зустрічаються люди, для яких наша сім'я якась не така. А ось коли ми даємо інтерв'ю, то так, у коментарі приходять, здебільшого аноніми, які пишуть усілякий бруд. Але не сперечатися ж із ними.

Ян: Ми маємо для будь-якої спірної ситуації свідоцтво про шлюб, як останнє слово.
Але для мене важливо донести саме до людей, які мені важливі, але далекі від гендерної тематики, що наша сім'я — не так уже сильно відрізняється від інших. Ми не якісь монстри.

Інна: Якщо винести за дужки ці наші особливості, не думаю, що наше сімейне життя чимось сильно відрізняється від життя інших сімей.

Що для вас "нормальна сім'я"?

Інна: Я не дуже люблю саме слово "нормальна", тому що воно автоматично вже ставить якісь рамки. А ми навпаки за те, щоби рамок не було, зокрема розподілу зобов'язань за гендерними ролями. Сім'ю важливо будувати на вмінні домовлятися між собою, робити те, кому що зручніше робити, усе обговорювати.

Ян: Краще говорити не про нормальність, а про якість життя, комфорт, про те, наскільки в цих стосунках людям добре.
Розкажіть про свої сімейні цінності.

Інна: Власне, озвучені щойно принципи і є нашими сімейними цінностями. Взаємоповага, порозуміння, діалог, рівність. Інтереси обох сторін повинні враховуватися рівномірно, а не так, що хтось головний, а хтось має поступитися.

Ян: Для нас важливо не підкорятися зовнішнім вимогам, тому що так кимось заведено, а просто всі питання вирішувати всередині сім'ї, у процесі діалогу, з урахуванням ситуації, особливостей та інтересів одне одного.

Чи важливе для вас питання офіційного оформлення ваших взаємин і чому?

Ян: Ми оформили наші стосунки у 2015 році в насамперед тому, що я повинен був здобути якийсь офіційний статус в Україні. Шлюб — найпростіший спосіб це зробити. Крім того, усі майнові питання теж зав'язані на шлюбі. І якщо раптом він перестане існувати, наприклад, Інна вирішить все ж поміняти документи (у неї в паспорті чоловіча стать, у мене — жіноча), то виникнуть великі проблеми і з моїм перебуванням в Україні, і з майном.

Інна: Зараз у законі дуже розмито з цим питанням зміни паспорта. Раніше для цього людина не могла перебувати в шлюбі, тепер цей пункт скасували й такого в законі немає.

Ян: Але водночас в Конституції залишається формулювання, що шлюб — це саме союз "чоловіка та жінки".

Інна: Я знаю тільки один випадок в Україні, де людина поміняла паспорт і шлюб все ще має юридичну силу. А проте у свідоцтві про шлюб дані міняти відмовилися: там попередніми лишилися і стать, й ім'я.

Ян: До речі, хоча коли ми подавали заяву, з паспортом Інни все було за законом, ми однаково боялися якихось перешкод або навіть глузувань із боку працівників РАГСу. Але цього не було. Навпаки, ми зіткнулися з дивовижною толерантністю.

Текст: Аліна Шубська
Фото: Нікіта Карімов
Ілюстрація: Наталя Целюба
Made on
Tilda