З радістю за чаєм розповімо кожному про нашу сім'ю

Транс-хлопець Себастьян та його майбутня дружина інтерсекс Олена
Розкажіть історію своєї родини.

Себастьян: З Оленою ми познайомилися 18 жовтня 2018 року. Мій знайомий, Влад, запросив мене на весілля свідком. Хотів так мене втішити, бо я щойно розійшовся з дівчиною. У реальному житті з ним ми були на той момент не знайомі.

На весіллі вони з Оленою дуже посварилися і вона хотіла його вдарити. Промахнулася і, вдаривши в стіну, зламала палець, я надав їй першу допомогу, не втручаючись у конфлікт.

Влад ще тоді став закидати Олені, що їй потрібен такий хлопець, як я. Коли я приїхав на сесію, через кілька днів, Олена сказала, що мій вчинок її зачепив і я їй подобаюся. Але про жодні стосунки не йшлося, тоді в мене були почуття до викладачки. Ми таємно спілкувалися весь цей час.

На Різдво Влад сильно побив Олену і я приїхав до Харкова, щоби розібратись. Того разу вона намагалася вперше мене поцілувати, але я втік — у неї ж «стосунки», а в мене почуття до іншої людини. Її це, звичайно, зачепило. За місяць, у лютому, вони розійшлися. Так і мої почуття поступово проходили.

А в березні якось усе закрутилося і у нас почалися стосунки. Але за 2 тижні я полетів до Туреччини працювати за контрактом. Відмовитися не було можливості. 7 місяців ми провели на відстані, спілкувалися кілька разів на тиждень і десь раз на місяць виходило зателефонувати з відео. Так виходило, тому що графік роботи не збігався. Сварилися, сердилися одне на одного. Були жахливі нерви, але ми витримали.

Потім, нарешті, ми зустрілися в Москві перед моєю операцією. Жити разом ми почали відразу, знову жити на відстані і в різних містах нас не влаштовувало.

Її батьки про нас знають і добре до мене ставляться. Моя мама категорично проти стосунків,а весілля й поготів. Вважає, що Олена хоче повісити на мене кредити й забрати квартиру. Уже навіть почала моїм друзям писати, що мене причарували і я в біді.

Як ви думаєте, така сім'я, як ваша — часте явище в Україні та світі?

Себастьян: Сумніваюся, що в Україні є ще такі сім'ї. Навіть коли в сім'ї трансгендер і цисгендер — рідкість. Навіть у нашій країні я знаю всього 2-3 такі сім'ї. У нас же сім'я складається з трансгендера та інтерсекс.


Є люди, які не визнають вашу сім'ю "сім'єю". Що б ви сказали таким людям?

Себастьян: Ми не розповідаємо про себе всім зустрічним. Ті, хто про нас усе знає, дуже добре до нас ставляться. Навіть краще, ніж до звичайних пар. Ми не стикалися з ненавистю, агресією або чимось у цьому роді.

Що хотілося б сказати? Ми відкриті люди, якщо хтось чогось не розуміє, ми з радістю розповімо про себе й покажемо, що ми нормальні. Приходьте до нас на чай. Якщо не хочете йти на контакт, але і далі ображаєте і принижуєте — це на вашій совісті.
Що для вас "нормальна сім'я"?

Себастьян: Для нас немає конкретного поняття «нормальна сім'я». Нормально — це коли люди щасливі. Ми — щасливі.

Ми не звертаємо уваги на інші сім'ї. Для когось є сенс у продовженні роду й це нормально. Хтось не хоче й навіть ненавидить дітей — і це ок. Комусь обов'язково треба завести 5 котів і 3 собаки, а хтось взагалі не любить тварин. У когось у сім'ї чоловік і жінка, у когось дві жінки або два чоловіки, а деякі живуть утрьох, учотирьох і більше. Якщо люди не роблять зла іншим, усе добре. Серед наших знайомих багато людей із ЛГБТ спільноти, військові, ті, хто сидить на травичці, ті, хто займається йогою та повні атеїсти. Є знайомі, які живуть утрьох і ті, хто вважає за краще сидіти удвох удома. Головне, щоби не було порушення закону.

Немає єдиного визначення нормальності, у кожного норма своя. В Олени, наприклад, двоє дітей. Син живе з нами, донька в колишнього чоловіка. А ще в нас 4 коти, 4 павуки, змія й черепаха. Нещодавно ми дали притулок фретці, але знайшлися господарі.

Важливо, що відбувається в нас, чужі сім'ї і стосунки — не наша справа й ми не маємо жодного права туди влазити, щоби диктувати свої правила й норми, вчити, як правильно жити. Але ми завжди готові підтримати й щось порадити, якщо люди цього потребують.


Розкажіть про свої сімейні цінності.


Олена: Все хороше й погане закладається в людину з дитинства. Модель поведінки, взаємин із навколишнім світом, діти отримують від батьків, бабусь і дідусів, родичів. На їх прикладах дитина вчиться, переймає досвід. Одним із найбільш доступних способів, як це зробити природно й невимушено, є традиції. У кожній сім'ї вони можуть бути абсолютно різними, але вирішувати одне важливе завдання — згуртувати і зміцнити.

Найголовніша наша сімейна цінність — це любов, причому любов не тільки одне до одного. Коли ти все робиш із любов'ю, твоє життя наповнюється особливим змістом, це і є щастя!

Довіра — її неможливо купити, іноді її навіть складно заслужити й час не завжди є показником. Вчинки людини — своєрідний маркер, але найточніший, мабуть.

Доброта — бажання допомогти беззахисному, тому, хто слабший, надати підтримку. Це задоволення потреби бути корисним. Коли така потреба є у двох, такі відносини роблять сім'ю більш гармонійною. Здатність і бажання піклуватися про інших — найбільш яскравий приклад того, що така людина ніколи не залишить в біді близьких.

Взаєморозуміння — важливо навчитися розуміти одне одного, іноді навіть без слів. Поважати інтереси і прагнення своєї другої половинки і дітей, якщо вони є в родині. Коли ти розумієш свого партнера, ти можеш надати правильну підтримку. Це є запорукою досягнення великих успіхів.

Окремо про повагу. Вона виражається індивідуально в неприпустимості «переломлення» одного партнера під інтереси й потреби іншого, невтручання в справи молодих людей із боку їхніх батьків.

Звичайно, якщо любов є фундаментальною цінністю для сім'ї, то вірність — це її дах. Вірність своєму слову, вірність своєму другові, вірність своїй справі, коханій людині. Це, насамперед, вірність самому собі та обраному життєвому шляху. Якщо людина вірна собі, на неї можна покластися, це бажання бути з коханою людиною в горі, і в радості попри всі спокуси.

Можна сказати і про сімейні «матеріальні» цінності. Для нас це фото й подарунки, зроблені одне одному. Це пам'ять про спільно прожиті щасливі моменти. Але з розумінням того, що найдорожчі у світі речі — це зовсім не речі!


Чи важливе для вас питання офіційного оформлення ваших взаємин і чому?


Себастьян: Найближчим часом ми подаватимемо заяву до РАГСу для подальшого вінчання. Усі за нас раді, тільки моя мама місця собі не знаходить.

Нам важливо обвінчатися, бо ми віряниі й це для нас важливіше, ніж реєстрація шлюбу в РАГСі. Але без заяви не вінчають, тож спочатку зареєструємось.

Текст: Аліна Шубська
Фото: з родинного архіву
Ілюстрація: Наталя Целюба
Made on
Tilda