Хочемо бути рівноправними мамами нашій майбутній дитині

Оля й Саша, лесбійська сім'я з кішкою.
Розкажіть історію своєї родини.

Оля: Мені 33 роки і з моєю дівчиною я познайомилася коли мені було 29 років. Вважаю себе шалено щасливою людиною — Саша моя доля й зустріч наша була не випадковою. Кожен день я вдячна за те, що ми разом. Вона найкраща людина, яка мені траплялася протягом мого життя. Іноді мені здається, що без неї я не можу дихати.

Ми познайомилися у 2016 році. Вона ходила в офіс громадської організації «Інсайт» і я бачила її іноді на заходах в організації. Потім від неї надійшла заявка в проект «Шелтер» нашої організації і я запросила її на співбесіду. Коли вона прийшла, мені чомусь захотілося її підтримати й розповісти свою одну історію про мої складні стосунки, які дуже позначилися на мені. Я якось відчула її стан і що їй потрібна підтримка. Ось саме цей день я і вважаю нашим знайомством і нашою першою розмовою.

З цієї розмови минуло приблизно півроку й так склалося, що в якийсь момент ми стали зустрічатися. Згодом я запросила Сашу додому й познайомила з моєю мамою. Це було дуже природно і вона мамі дуже сподобалася. Вона не може не подобатися — завжди доброзичлива, усміхнена.

Перші півтора року ми жили в моїй квартирі, з нами жила моя мама. Ми навіть разом їздили кілька разів у відпустку, тому я гадаю, що з мамою процес знайомства і стосунків пройшов нормально. З батьком я не спілкуюся.

Саша: Коли ми зустрілися в «Інсайті», Оля там працювала, а я просто ходила на заходи в офіс. Ми зустрічалися якийсь час і рішення жити разом прийшло само собою, це було якось дуже природно. Моя мама живе далеко від мене і я особливо не посвячую її у своє життя. А от мама Олі досить доброзичливо поставилася до мене.

Як ви думаєте, така сім'я, як ваша — часте явище в Україні та світі?

Оля: Так, я вважаю, що часте. Адже це природно й нормально — любити людину й хотіти жити разом.

Я вважаю, що зараз лесбійські сім'ї видиміші в Україні завдяки інформаційному простору — YouTube, соцмережам. І, звичайно ж, впливає активна робота громадських організацій, які надають видимості ключовим датам і роблять заходи присвячені видимості спільноти і т.д. Але хочу зауважити, що на побутовому рівні середньостатистичного спального району й досі соціум вважає дівчат, які живуть разом, «подружками», «сусідками по квартирі», «сестрами» тощо.

Якщо порівнювати з гетеросексуальними, лесбійські стосунки менш видимі. Але в деяких країнах вони вже давно є нормою. Україна в цьому плані відстає на пару, а то й на пару десятків років. Наприклад, у Нідерландах одностатеві шлюби легалізовані з 2001 року. Або ось, наприклад, у США ще в середині 2000-х показували по телебаченню гучний серіал L-word, де основним фокусом є саме лесбійські стосунки й показані життя та побут різноманітних лесбійський пар.

Я дуже сподіваюся на те що в Україні легалізують саме одностатеві шлюби в найближчі 5 років, але наша юристка налаштована більш скептично. Каже, що це може статися в проміжку 10-20 років. Я сподіваюся, в Україні в цьому плані одного дня стане так само чудово, як у Швеції або Данії.

Саша: Я навіть думаю, що дуже часте. Адже ми багато подорожуємо й часто бачимо навколо ЛГБТ-сім'ї та одностатеві пари.


Є люди, які не визнають вашу сім'ю "сім'єю". Що б ви сказали таким людям?


Оля: Я гадаю, що такі люди, звичайно, є, але ми з ними не знайомі. Адже ми самі обираємо коло нашого спілкування і я намагаюся у своєму житті оточувати себе тільки позитивом.

Саша: А я б сказала таким людям, що кожна людина має право бути щасливою і будувати своє життя як бачить і з ким хоче.
Що для вас "нормальна сім'я"?

Оля: Нормальна сім'я — це кілька людей, які люблять, поважають, розуміють і приймають одне одного. Це дорослі і їхні діти, яким добре разом. І ще обов'язково, щоб у них була хоча б одна тваринка, що їх любить.

Саша: Для мене нормальна сім'я — це коли люди люблять, шанують і бережуть один одного, є підтримкою й опорою. І їм не нудно разом.


Розкажіть про свої сімейні цінності.

Оля: Повага один до одного. Щирість — ми говоримо про все. Ми намагаємося відразу промовляти все, що не влаштовує, аби не таїти образи. Якби цього не було — то не було б нашої сім'ї. Таке наше рішення.

Не менш важливі розуміння й підтримка один одного завжди і в радості і в горі. Ми обидві знаємо, що ми одна в одної є й ми — опора одна одній.

Саша: У нас багато цінностей, але те, без чого сім'ї для мене немає — це щирість, підтримка та спілкування один з одним.


Чи важливе для вас питання офіційного оформлення ваших взаємин і чому?


Оля: Так, для нас важливе. Ми хочемо укласти офіційний шлюб і нам дуже шкода, що ми не можемо поки цього зробити в країні, у якій живемо. Ми хочемо спільних дітей і хочемо, щоб у нас були рівні права на них тут. Припустимо, щоб, якщо я народжу дитину, Саша не була «хрещеною» або просто тіткою. Щоби вона була такою ж мамою нашій дитині. Тому що це плід нашої любові.

Саша: Так! Дуже важливе. Тому що ми хочемо одружитися й ми хочемо мати рівні права й захист наших прав загальних на такому ж рівні, як і у всіх громадян нашої країни.

Текст: Аліна Шубська
Фото: Нікіта Карімов
Ілюстрація: Наталя Целюба
Made on
Tilda