Рівність та кохання — головні принципи нашої сім'ї

Катя й Наташа, лесбійська родина з 2 дітьми.
Розкажіть історію своєї родини.

Катя: З Наташею ми познайомилися в інтернеті, у 2007 році, на якомусь форумі — вже не пам'ятаю навіть на якому. Зустрілися, і як у казці — я з першого погляду закохалася. А Наташа — не одразу, за нею довелося побігати. Але мені «посприяло» те, що незадовго після нашого знайомства згоріла її квартира і їй ніде було жити, отже, ми дуже швидко з'їхалися — вона переїхала до мене.

І так ми разом живемо вже 12 років. Нещодавно нещодавно в Голландію.

Як ви думаєте, така сім'я, як ваша — часте явище в Україні та світі?

Не знаю, як у світі, я не проводила досліджень і спеціально не шукала. А в Україні, мені здається, досі живі стереотипи про те, що одностатеві стосунки довго не тривають, людина в постійному пошуку.

За часів моєї юності, у 25 років гетеросексуальні пари вже формувалися й заводили дітей. А в гомосексуальних стосунках, якщо ти родичам не зізнався про свою орієнтацію, говорив усім, що ще в пошуку. Так виникали стереотипи про легковажність.

Тому така сім'я, як наша — явище в Україні нечасте. Вона досить незвичайна і для гетеросексуальної спільноти, і для гомосексуальної. Коли 10 років тому ми вирішили завести дітей, ми чули від нашої спільноти висловлювання про те, що важко буде не тільки нам, а й нашим дітям.

Не знаю, як зараз, зараз у мене досить обмежене коло спілкування. Але на той момент всередині гомосексуальної спільноти внутрішня гомофобія була дуже сильна. Водночас ставлення до заведення дітей у лесбійській парі походило не з реальних випадків, а із внутрішніх страхів, люди самі себе не сприймали нормальними.

Найчастіше в лесбійок діти є — від попередніх гетеро-відносин із чоловіками. Але ось таких сімей як наша, коли дві жінки спочатку зійшлися, а потім завели дітей — таких дійсно мало.


Є люди, які не визнають вашу сім'ю "сім'єю". Що б ви сказали таким людям?

Наразі в нашому оточенні таких людей немає. Якщо раніше не всі знали про нашу сексуальну орієнтацію, то в родині з дітьми, я вважаю, жодних секретів бути не може. Ми відкриті для всіх, усі знають, що ми — сім'я. І ті, хто нас не приймають — з нами просто не спілкуються.

За останні півтора року в мене сформувалася думка, що запитати в мене про мою сексуальну орієнтацію людям складніше, ніж мені — відповісти. Питають, мнуться: «У мене таке питання... Не знаю, навіть як правильно сказати, як запитати ...» Я відразу відповідаю: «Так!» І люди вже самі можуть зробити висновки, чи спілкуватися з нами, чи ні.
Що для вас "нормальна сім'я"?

Нормальна сім'я — це сім'я, у якій є кохання. Це люди, які готові нести відповідальність і одне за одного, і за рішення, які вони приймають. І навіть, за рішення жити з цією людиною. Або, якщо вирішив розлучитися — за це рішення теж нести відповідальність. Але без кохання нічого не буде.

Нормальна сім'я — це та, де всі щасливі. Я дивлюся на ровесників, які у 20 років одружилися й зараз розходяться, на своїх батьків, які розлучилися. І розумію, що неможливо виховувати дітей у сім'ї, де батьки нещасливі.

Діти все відчувають. Аж до того, що діти самі можуть попросити батьків розлучитися. Як би ти не намагався зберегти зовні ілюзію прекрасної щасливої родини, нічого не приховаєш. Особливо від дітей.


Розкажіть про свої сімейні цінності.

Кохання. Без цього сім'ю краще навіть не заводити. Якщо є сумніви, що зможеш прожити разом нехай не все життя, але хоча б років 5, краще взагалі навіть не починати. Якщо немає любові, думати, що ти народиш і врятуєш стосунки — це шлях у нікуди. Кохання — перше, на чому має будуватися сім'я.

Ще для нашої сім'ї дуже важлива рівність. У нас немає жодних розділень, хоча багато хто часто запитує, хто в нас «мужик». У нас немає цього, у різні періоди життя були і злети, і падіння, під час яких ми були взаємозамінні. Коли в Наташі була хороша робота, а в мене фінансові труднощі — я брала на себе домашні турботи. Коли я пропадала на роботі, побут на себе брала Наташа. Немає такого, що чиєсь місце на кухні — сиди й не висовувайся. Рівність ролей: можливість міняти їх залежно від обставин.


Чи важливе для вас питання офіційного оформлення ваших взаємин і чому?

Офіційне оформлення для нас важливе. Цього року ми хотіли навіть їхати одружитися в Данію, а потім підвернулася робота в Нідерландах, і ті квитки в Копенгаген пропали.

Але ми вже обговорили, що одружимося у Нідерландах: посвідки на проживання отримали, ось вирішимо дитячі організаційні питання й одружимося.

Офіційний шлюб важливий для нас, з погляду елементарних питань. Наприклад, наші батьки все розуміють, нормально ставляться, але банально не знають, як нас називати: «Наташа мені хто?»

Що стосується юридичного статусу, в Нідерландах офіційний шлюб для цього не такий уже й важливий. Тому що партнери мають той самий статус, що чоловік і жінка. Наприклад, Наташа зі мною переїжджала сюди, як партнерка. Тут із цим усе нормально.

Офіційне оформлення потрібно виключно для нас, щоби ні в кого не виникало жодних питань. Навіть якщо в Україні наш шлюб не матиме юридичної сили.

Текст: Аліна Шубська
Фото: з родинного архіву
Ілюстрація: Наталя Целюба
Made on
Tilda